Керівники Земляцтв України про Рівненщину

Магія Бурштинового краю 

   14 вересня 2013 року мені випала приємна нагода і велика честь представляти ГО «Тернопільське земляцтво в м. Києві «Тернопілля» у поїздці до  Рівненської області, яку організувало керівництво МГО «Рівненське земляцтво», координатор із організації діяльності земляцтв областей та регіонів України у третьому кварталі поточного року.
   Два дні перебування на Великій Волині, в Бурштиновому краю – це захоплюючі екскурси у сиву давнину, ознайомлення з рідкісними археологічними знахідками, огляд історичних пам'яток, шедеврів мистецтва, культових споруд, теплі зустрічі з керівниками області та районів, талантами від культури та медицини.
   Ще на початку поїздки камертоном хорошого настрою та родинного тепла виступив Віце-президент, голова Рівненського земляцтва Якимчук Микола Андрійович. Розповіді відомого вченого у притаманному йому академічному стилі про електромагнітні коливання елементарних частинок та їх роль у житті людини, геофізику Землі, корисні копалини, оповідки із недавнього суперечливого минулого утримували абсолютну тишу всередині сухопутного лайнера та спонукали до спалаху низки питань, що підтверджує  щиру цікавість навіть самих серйозних слухачів.
   Першим місцем зупинки для нашої делегації стала цитадель християнської моралі – Корецький Свято-Троїцький ставропігіальний жіночий монастир. Повсякденна важка праця та щира молитва до Бога – це все те, на що обміняли мирські принади біля 100 служниць цього правікового храму смирення і духовної чистоти. Культові та господарські споруди, територія і рослинність утримуються послушницями у зразковому порядку. Коротка розповідь про життя монастиря та яскравих особистостей, які своїм життям вписали невмирущі сторінки у його історію і ми через дорогу переходимо до краєзнавчого музею. Кожна річ, яка дбайливо зберігається в музеї, дихає минувшиною і ти, наче через віконечко, заглядаєш у далеке минуле Корецького краю.
   Місто Рівне привітно зустріло столичну делегацію чистими дівочими голосами і струмочками  жартівливих народних пісень у супроводі музичних інструментів. Варто зауважити, що протягом всієї поїздки де б ми не зупинялись, нас щиро вітали і проводжали піснею і музикою.
   Огляд місцевого зоопарку вразив нас різноманітністю представників фауни та їхнім здоровим і дружелюбним виглядом. Тварини утримуються у розкішних вольєрах, оптимально наближений до природних умов. 
   За останній час зусиллями місцевої влади область отримала прекрасний подарунок – Перинатальний центр з сучасним медичним оснащенням, досвідченими фахівцями, який став міцною опорою і надією для породілля і немовляти .
   Культурно-археологічний комплекс «Пересопниця», у якому розташований музей Первокниги, зустрів нас сердечною теплотою і поділився таємницями середньовіччя і сучасності.
   Перебування у м. Дубно залишило у членів делегації глибоке враження. Огляд Дубенського замку надав змогу відчути речі, що хвилюють і тривожать свідомість пересічної людини. Це і сама твердиня – Дубенський замок, яка ніколи не була сплюндрована зовнішніми ворогами і надійно утримувалась у княжих руках, а також розмаїття археологічних знахідок, шедеврів мистецтва, предметів повсякденного вжитку. Окрема кімната, де представлені засоби жахливих середньовічних тортур епохи інквізиції, нагадало учасникам поїздки про ще одну трагічну сторінку в історії людства.
   Особливо хочеться подякувати виконавчому директору Рівненського земляцтва Ващуку Святославу Михайловичу, який за весь час поїздки був з усіма разом і з кожним окремо одночасно. Пан Святослав на свої тендітні чоловічі плечі поклав важкий тягар по організації поїздки, але проніс його невимушено легко із  доброю усмішкою на устах.
   Закінчилась поїздка у Рівненську область, пам'ять закріпила прекрасні яскраві миттєвості, а тебе знову кличе туди – магія Бурштинового краю.
 Виконавчий директор

ГО «Тернопільське земляцтво в м. Києві «Тернопілля»                     Василь Затильний

14-15 вересня 2013 року

 

   Щиро вдячні за надану можливість долучитися до сивих княжих часів і динамічного сьогодення Рівненщини, серцем і душею відчути національний дух справжніх українців у звичаях, традиціях, у мелодії і в слові, навіть у красномовних назвах населених пунктів.
   Очільники області і районів люб’язно представили нам не лише географію, природні особливості, соціальні й економічні процеси, а й людей краю, які продовжують справу прадідів – вирощують хліб і до хліба, творять нові пісні, бережуть для нащадків надбання дідів і прадідів.
   Сердечне спасибі Вам, дорогі побратими!
   Нехай добірним колоссям наливаються ваші ниви, нехай матінка-земля з любов’ю віддає вам свої щедроти, щастям і здоров’ям повниться кожна родина.
   Доземний уклін усій Рівненській громаді.

Віктор ТКАЧЕНКО, голова Асоціації 

 
 
 Важко передати словами захоплення керівників земляцтв областей України, які приїхали на Рівненщину та вдячність керівникам області, міст Корець та Дубно за теплу, братню зустріч та можливість ознайомитись з історією і сучасним життям Бурштинського краю.
   Учасники делегації з цікавістю ознайомились з історією, традиціями та культурним життям Волинян.    Незабутні враження залишили відвідини Корецького монастиря, культурно-історичного комплексу Пересопниця, Дубненського замку та Рівненського зоопарку, цікавим було ознайомлення з лікувально-оздоровчим центром «Піраміда» новими розробками та досягненнями в області нетрадиційної медицини.
   Відвідання Волинського краю, невимушена дружня атмосфера, відкритість сердець, теплота та гостинність його жителів залишиться назавжди в нашій пам’яті.

Президент МГО «Земляцтво Херсонщини» М.П. Рожко

Генеральний директор МГО «Земляцтво Херсонщини» М.М. Яцук

 

 

   Під час поїздки у складі поважної делегації шанованих, знаних й авторитетних керівників регіональних земляцтв України до бурштинового краю, славної Рівненщини, вкотре переконалася, яка мальовнича, талановита і неповторна наша Україна. Країна цілющих джерел, неосяжних просторів, унікальної самобутньої культури, обрядів, народних звичаїв, традицій та ремесел, природних багатств - лісових і водних просторів, корисних копалин, і, найголовніше, - винятково працьовитих і талановитих українців. 
   Славний Рівненський край здивував і замилував своїм неповторним гостинним колоритом, теплом і красою людських сердець, їхньою осяйною щирістю, визначними святинями національної культури, архітектурним розмаїттям пам’яток культурної спадщини національного значення, величними храмами, духовними святинями, надбанням декоративно-прикладного мистецтва, рекреаційними ресурсами, покладами мінералів, багатими культурними традиціями, талантами мистецьких колективів.  
   Екскурсії до Корецького жіночого Свято-Троїцького монастиря, зоопарку, Музею бурштину, культурно-археологічного центру «Пересопниця» - Музею Першокниги, Державного історико-культурного заповідника м. Дубно, відвідання ЛДЦ «Піраміда» - все це, безумовно, справило незабутнє враження. Упродовж двох чудових насичених днів відчула особливий колорит і ритм минулого та сьогодення цього чудового краю. Скажу відверто: мрію ще побувати на цій славній землі, яка подарувала світові багато видатних і яскравих особистостей, які своїм інтелектом і працею прославили свій рідний край навіки.
   Хочу побажати колегам натхнення й добробуту, миру, тепла і затишку, душевного комфорту, жителям славної Рівненської землі - безхмарної сонячної долі, краю - благоденства і процвітання, залишатися тією особливою перлинкою у великому яскравому грайливому і веселковому вінку самобутніх регіонів України, багатих на людей, щедроти і красу, джерельну кришталеву чистоту, і впевнено рухатися вперед, оберігаючи та примножуючи багаті культурні традиції краю, душею, серцем, руками і розумом будувати своє майбутнє!

Виконавчий директор

ГО «Сумське земляцтво у м. Києві»

Ірина Родченко 

 

   От имени Международной общественной организации "АССОЦИАЦЯ СЛОБОЖАНЩИНА" выражаю благодарность за прекрасно организованную поездку в Ровенскую область.
   Эта поездка дала нам возможность всесторонне ознакомиться с вашим чудесным краем той большой и содержательной работой которую проводит землячество по оказанию практической помощи области в экономическом и социальном развитии. Ровенская область мне хорошо знакома и близка. Работая в Совете Министров УССР,а затем в Кабинете Министров Украины я 5 лет курировал область, практически нет такого сельского или поселкового советов где бы я не побывал. Везде на места я старался быть среди людей помогать им в их повседневных делах был учасником болших свершений и строек в том числе пуске Ровенской АЭС.

С уважением!

Председатель правления И. ПАРОВЫШНИКОВ

 

 

 

    МГО «Земляцтво Придніпров’я» 14,15 вересня 2013 року прийняло участь у заході, який був організований Міжнародним громадським об’єднанням «Рівненське Земляцтво».
 
   Рівненщину презентували керівникам регіональних земляцтв України - Голова ради Якимчук Микола Андрійович, виконавчий директор Ващук Святослав Михайлович.
 
   На протязі всього заходу Микола Андрійович Якимчук фахово розповідав про геолого-геофізічні данини Рівненщини, проблеми екології, геофізики та геохімії Землі, безпосередньо Україн.
  Були відвідані історично - архітектурні пам’ятки міст: Корець, Свято-Воскресенський Троїцький Корецький жіночий монастир, історичний музей, Острозький замок на горі над р. Вілія - колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які в XIV-XVII ст. володіли великими землями на Волині.
 
   Делегація земляцтв із різних областей держави впродовж двох днів знайомилася з історичною давниною, збереженими традиціями та самобутністю Рівненського  краю. Крім того, перший заступник голови облдержадміністрації Анатолій Юхименко під час зустрічі з керівниками земляцтв презентував аграрний, промисловий, транзитний і туристичний потенціал Рівненщини. Адже  область має потужні виробництва та природні багатства, є західною брамою і бурштиновою столицею, освітнім і мистецьким центром. Крім того, Рівненщина об’єднала п’ять областей у проект «Волинь туристична». Тож  представникам із різних регіонів України показали деякі зупинки історичного, сакрального, культурологічного, екологічного та активного маршрутів, що увійшли в унікальний мандрівний проект. Саме він на переконання заступника голови облдержадміністрації Олексія Губанова, дозволить розкрити весь туристичний потенціал Великої Волині.
 
   Були відвідані історично - архітектурні пам’ятки міст: Корець, історичний музей, Свято-Троїцький Межиріцький  Монастир, Острозький замок на горі над р. Вілія - колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які в XIV-XVII ст. володіли великими землями на Волині.
 
   Делегація відвідала чарівний, своєї провінційністю Рівненський зоопарк, розміщений на рельєфній парковій території на в'їзді в Рівне. Майже 200 видів, 700 екземплярів тварин. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птиці. Леопард рідкісного чорного забарвлення. Чинний екзотаріум. У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати і брати на руки домашніх тварин.
 
В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які він через віки   зберігає  й відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та священною па м'яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг. Пересопницьке  Євангеліє було написано в 1556–1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Троїці та в Пересопницькому монастирі на Волині (зараз Ровенська область). Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.
 
   Керівники регіональних земляцтв України відмітили європейський курс розвитку Рівненщини, подякували керівництву області за гостинний прийом, а також запевнили Анатолія Юхименка, що об’єднуватимуть зусилля, аби допомагати вирішувати проблеми краю.
 Заходи супроводжувалися виступом артистів, творчих народних колективів, які підкреслювали життєздатність, співучість народу Рівненщини.

 

Матеріал підготував

 

член МГО «Земляцтво Придніпров’я»

 

Лобанов М.М.

 

 

   Висловлюю Вам щиру подяку за екскурсію в історичний, чудовий Рівненський край.
   Ще по дорозі до міста Рівне на протязі двох годин, шановний Миколо Андрійовичу, мене, як слухача зачарував своїми розповідями про рідну землю, де народився і виріс. Його глибокі знання про природу і зв’язок людини з нею захоплювали і вже майже він підготував нас до зустрічі з Рівненською областю і її людьми.
Гостинність і доброзичливість керівництва Рівненської області, керівників міст Рівне, Корець, Дубно, Пересопницького району, які зустрічали делегацію земляцтв України із хлібом, сіллю і музичним фольклором пісень, придали душевний підйом і добрий настрій.
   Міста залишили незабутні враження, порівняти які можна тільки з найприємнішими моментами в житті. Ми насолоджувалися стародавньою архітектурою. Ці місця мають свою особисту захоплюючу історію.
   Зоопарк в м.Рівне здивував просторим ландшафтом, чистотою і різноманітними звірами, птицями.
   Музей бурштину розкрив красивий природний мінерал цього краю і його цінність.
Історія створення Свято-Воскресенського Троїцького Корецького Ставропігійного жіночого монастиря і знайомство з його діяльністю відкрило мені сиву давнину православної віри, вміння золотовишивання і я побачила, якими зусиллями його зберегли нащадки поколінь.
   На стародавній землі с.Пересопниця мене чудово вразив величезний, сучасний музейний комплекс КЗ „Культурно-археологічний центр „Пересопниця”, яким керує поважна людина Микола Васильович Федоришин. Він ознайомив нас з експонатами музею і прискіпливо  розповідав про них, багато з яких сам вкладував в стенди і витирав із їх поверхні вікову пилюку після археологічних розкопок.
   Під аркою величного замку в м.Дубно гостинно зустріли делегацію земляцтв керівник міста і славна співачка Галина Василівна Мосійчук із своєю піснею „Земляки”. Багатовіковий замок із широченними стінами і цегляними сводами свідчить про його могутність, надійність. Підземелля бачили не одно покоління людей, які проживали в ті далекі роки.
 З повагою:

Генеральний директор МГО „Земляцтво Запоріжжя”

Державний радник податкової служби ІІ рангу

Заслужений економіст України                                             

 Ельвіра Єрмолаєва  

 

 

   Кожен край України має свої неповторні пам’ятки, історію та сьогодення, здобутки та долю, що творяться його людьми.
   Мені, як волинянину, було особливо приємно ще раз вклонитися святиням  історичної Волині, побувавши у складі делегації Асоціації  земляцтв України на славній рівненській землі.
   Доторкнувшись до подиху історії  у стародавньому Корці та Дубно, відвідавши музеї Уласа Самчука, бурштину та культурно-археологічний  центр «Пересопниця», зустрівшись з керівництвом області та міста ми відчули як з синівською любов’ю  показують і  розказують гостям про сиве минуле свого краю рівненчани, як наполегливо працюють сьогодні, оберігаючи та відновлюючи при цьому свою славну історію.  
   Висловлюємо  щиру вдячність господарям та керівникам Рівненського земляцтва Миколі Якимчуку та Святославу Ващуку за сердечні зустрічі на їхній рідній землі.

Валерій Фень, виконавчий директор МГО "Волинське братство" 

 

 

         Х Л І Б   Р І В Н Е Н Щ И Н И

   Не знаю, у яких  народів-краях-державах зустрічають рідних-близьких-друзів Короваєм на прекрасному,  вишитому рушнику, та й ще з рук красуні-молодиці. А у нас, на Вкраїні, це споконвічний народний звичай. Згадалось це в той час, як майже переповнений солідними керівниками Земляцтв України великий автобус щойно вирушив в дорогу після зустрічі з кореччанами (?) на межі з Рівненською областю. Кожний в автобусі «для годиться» ущипнув  з подарованого нам коровая шматок, а потім його, коровая, не стало – все з’їли! І начали хвалити і хліб, і золоті руки ґаздині, що його спекла, і Душу, без якої не може бути ніяка добра справа.                                                        
   Це могло продовжуватись довго, якби нас перед Рівним місцева влада не зустріла з… короваєм, який, здавалось би, був ще кращий, ніж кореччанський. І цей святий хліб майже весь з’їли і далі мовчали, бо не хотіли сперечатись, який з них, перший чи другий, кращий і смачнійший. І все майже так би і залишилось, якби нас не  зустріли славні дубеччани з «хлібом-сіллю» - вже третій сьогодні Коровай Рівненщини. І теж дуже гарний, пишний, заквітчанений і й з рук красуні-дівчини на білосніжному, вишитому українським и візерунками рушнику. Цей коровай вже не їли, зберегли «на потім».      
   А між короваями було все і дуже багато: Корецький жіночий Свято-Троїцький монастир, який маже пів тисячоліття і в добрі часи і в різне лихоліття зберігав духовність українського народу, спрямовував людей на віру і добрі справи…Культурно-археологічний центр «Пересопниця» з Археолоґічнийм музеєм та Музеєм Пересопницького Єванґелія, де, вірю і сподіваюсь, згодом побуває кожний справжній українець…Дубенський замок, який ніколи і ніким не був завойований чи взятий…                                         
   Це тільки перелік того, що було, що встигли за дуже короткий  час показати нам славні рівненчани та натхненники і організатори нашої земляцької поїздки, керівники «Рівненського земляцтва» в Києві Якимчук Микола Андрійович і «душа всього» Ващук Святослав Михайлович, за що я, і впевнений, всі, хто їздив з нами, дуже-дуже вдячні Їм!                                                                                            
   Перед поверненням до Києва гостинні дубненчани провели нас в «Маґічну піраміду» (Лікувально-діагностичний центр «Піраміда»), у якій кожний з нас, членів делегації, крім духовного збагачення  в Монастирі та в Пересопниці змогли збагатити наші, вже не дуже грішні тіла, космічною енергією. Особливо це енергетичне збагачення наших організмів всі ми відчули у короткий, «нашвидкорук», післяпірамідальний час, де кожний з нас хотів, але не встигав, сказати щось дуже добре, приємне, щире і тепле всім тим добрим і славним людям, які зустрічали нас, турбувались про нас, супроводжували і проводжали нас…. Всім Їм Влике Спасибі!                                                    
    А вже в дорозі додому, в автобусі відновилась дискусія-похвала, який і чий коровай кращий. І дійшли висновку, що самий кращий, самий смачний, самий дорогий нам коровай – це наш Український коровай, Український хліб, вирощений нашим народом на нашій Богом даній Українській землі!...                                 Хай буде так. Велике-велике спасибі організаторам поїздки і господарям-рівнинчанам, які так тепло приймали нас! Будьмо!            

Почесний президент «Товариства «Закарпатці у м. Києві» Микола Бідзіля                                

м. Київ, 19 вересня 2013 р.

 

 

   На сьогодні Рівненщина – це лише три відсотки від усієї території України, але на цих трьох відсотках живуть гарні люди, є цікава історія, і природничі пам’ятки. Нинішня Рівненська область, як кажуть дослідження, була заселена вже в епоху палеоліту, а це сорок тисяч років тому назад. І від того часу люди тут проживають, освоюють нові території, будують села та міста. Сам обласний центр відносно молодий: наприкінці серпня минуло 730 років відтоді, як Рівне було згадано  в найдавніших пам’ятниках. Але на Рівненщині є ще Корець, Дубно, Острог, Пересопниця. Це міста, яким уже під тисячу років.
   А люди! Це і Георгій Шарпак, відомий у світових колах як Жорж Шарпак, лауреат Нобелівської премії з фізики (1992) за розвиток нових детекторів елементарних частинок, винахід так званих «камер Шарпака». Це і один із чотирьох президентів України Леонід Кравчук. Це і Борис Возницький, відомий музеєзнавець, Герой України. Це і Улас Самчук, український Гомер, відома постать у літературі та суспільному житті; номінувався на Нобелівську премію,  але премію не отримав тому, що його твори в той час не були перекладені і не були широко відомі у світі.
   Через Рівненщину проходив шлях Тараса Шевченка, який прибув у край в осінню пору у 1846 році. У 32 роки Тарас Григорович був знаний як художник. Він пробув на Рівненщині в складі археографічної комісії.      Перебуваючи на нашій землі,  любив робити замальовки історичних місцевостей. У жовтні 1846 року побував у Корці, Дубно, Острозі та Вербі. Свої згадки зробив у творах «Варнак», «Прогулка с удовольствием и не без морали». Проїздив Шевченко через ті місцевості, про які йому розповідав його хороший товариш Микола Костомаров, який два роки перед Шевченком жив на Рівненщині протягом цілого року. Він працював вчителем Рівненської чоловічої гімназії робив свої пілігримства, тобто, подорожі, по історичним памяткам які знаходилися у нас на Рівненщині. Костомаров описував у своїй автобіографії подорожі.
   До речі, в Рівненській гімназії історію викладав Пантелеймон Куліш. Бував в нашому краї і Михайло Драгоманов. Не можна не згадати про святі книги: у 1561 році – рукописне Євангеліє, яке відомо світі як Пересопницьке., і написане давньоукраїнською мовою. На щастя, збереглося. А починалося творити давнє Євангеліє на території сучасної Хмельниччини біля містечка Ізяслав. Саме там започатковував переписувач книг Михайло Васильович писати цю святиню. Але основна робота велася в Пересопницькому монастирі, і вже у 1561 році ця робота була завершена. А  через двадцять років появилося друковане Острозька Біблія, а Острог ще називають волинськими Афінами, бо саме в Острозі засновано першу в Східній Європі академію.
   З Рівенщини вийщли відомі науковці. Ось село Самистріли Корецького району. Тут народився Володимир Липський, відомий український ботанік,  один із президентів Всеукраїнської академії наук України. Ярослав Пістригач, відомий вчений в галузі теоретичної механіки також із Самострілів. Професор Ягеллонського університету Ярослав Поліщук також із Самострілів.
   З Рівненщини й Ігор Пасічник — ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, Герой України. І Юрій Луценко та Петро Мельник, Микола Жулинський - директор інституту літератури. Це і єпископ Української Православної Церкви Олександр Драбинко. І настоятель Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Павло Лебідь.
   Це і Тарас Боровець, засновник УПА, який відомий більше під псевдо Тарас Бульба. Як і сама Українська Повстанська Армія, яка повстала у 1942 році саме у лісах Рівненщини. Та що там Тарас Боровець-Бульба чи Ніл Хасевич! Із Вишнивця, що на Волині, сам Дмитро Байда-Вишневецький, який і Січ заснував.
   Але, якщо говорити про Тараса Бульбу, то у творі Микола Гоголя, який ніколи не був на території Рівенщини, привів своїх героїв до Дубинського замку. Це говорить про популярність Дубна.
   А в нинішньому часі академік Національної академії педагогічних наук України Микола Євтух із Зарічного уже 26 років пішки з Києва до Зарічного ходить. Рівненське земляцтво також повторило подвиг Миколи Володимировича, і вчотирьох сім днів йшли до Рівного.
   Перший і єдиний космонавт Польської Держави, Герой Радянського Союзу Мирослав Гермашевський також уродженець Березнівського району Рівненської області.  І відомий реабілітолог Володимир Козявкін також із Рівненщини. Поважний список поважних людей можна продовжувати.
   Рівненщина – це і легендарне Берестечко. Назва битви – Берестечко – то населений пункт Волинської області; (а сама територія битви – то Радивилівський р-н Рівненської обл). найбільший бій Хмельниччини, який відбувся між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Ісляма III Ґерая з одного боку та армією Речі Посполитої під командуванням Яна Казимира II з іншого. Тодішній болота та нинішній торф добре законсервували історію. У 1970 році на території битви розпочалися  археологічні дослідження. Ігор Свєшніков керував більш як двадцятирічною експедицією, і там було знайдено найбільшу кількість речей із козацької доби. Навіть козацькі чоботи. У дев’яту п’ятницю після Великодня, кожного року на місці битви проходять дні пам’яті козаків, куди з’їжджаються багато людей. На території острова Журавлиха знаходиться національний історично-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», який представляє національні святині. Є багато артефактів і у Рівненському краєзнавчому музеї, поділилися навіть з Батурином.
   Гоща. Районний центр. Відома тим, що у 17-18 столітті в Гощі була відома школа, яку очолював Інокентій Гізель, майбутній архімандрит Києво-Печерської лаври, людина, яка написала «Синопсис», а опікуном цієї школи був митрополит Петро Могила. Гощанські маєтності належали відомому землевласнику Адаму Киселю. А з тих, хто володів Гощею, найвідомішою стала княгиня Ганна Гойська. Це та княгиня, яка заснувала Свято-Успенську Почаївську лавру:  у 1597 році княгиня передала чудотворну ікону, від якої зцілився її сліпонароджений брат Пилип. Після того там було започатковано монаше життя на горі. У лаврі є відбиток стопи Божої Матері.
   Село Дорогобуж, а колись було удільне містечко Дорогобуж  – місцевість, яка зустрічали гостей. І в Дорогобужі проводилися археологічні розкопки. Зберігалася старовинна ікона – ікона Дорогобузької Божої Матері, і є однією з найдавніших зразків сакрального мистецтва.
   В минулому двадцятому столітті ця ікона була вилучена з закритою радянською владою церкви і було відвезена до  – до Львівського реставраційного центру.  Її там реставрувала сім років відомий львівський реставратор Надія Скрентович. Сам малюнок - 13 століття, ікона писалася, коли наш край завоювали татари. Реставраторам вдалося зберегти зображення, основу дерев’яну, яка почала руйнуватися, замінена новою. Ікона Дорогобузької Божої Матері, яка є чудотворною, зберігається в Рівненському краєзнавчому музеї.
   Тепер трішки про музейну мережу. Ви були у Корецькому районному історичному музеї. А методичним центром всіх музеїв області є Рівненський обласний краєзнавчий музей, який знаходиться в архітектурній пам’ятці національного значення - колишній чоловічій гімназії. З цієї гімназії вийшло багато відомих людей. Та найвідомішим учнем цієї гімназії був Володимир Короленко. Хоча  батьківщина Короленка  – Житомирщина, але Короленко в юному віці переїхав до Рівного, бо батька, який працював суддею, перевели із Житомира до Рівного. Вчився школяр Короленко дуже добре, і у 1871 році закінчив гімназію зі срібною медаллю. Навчаючись у гімназії, часто приїжджав на Кореччину, де жили його родичі – до родини Туцевичів. Після закінчення не повертався, але у своїх творах «Діти підземелля», «Історія мого сучасника» часто описував ці місцевості, де йому доводилося проживати в роки своєї юності.
   Якщо говорити про природничі пам’ятки. То ми багаті на ці пам’ятки. Наприклад, у Рокитнівському районі росте дуб, якому більше як 1300 років. Його обіймають сім чоловік. 
   Ми в’їжджаємо до Дубна. Бачите літак. То Льотчик  Іванов Іван Іванович, який 22 червня о 4 годині 20 хвилин посмертно здійснив над Дубно повітряний таран, за що удостоївся звання Героя Радянського Союзу.
І трохи про саме Рівне. Місцевість – рівненька, і швидше за все назвалась від рівнини. Хоча є легенда, яка говорить, що князі Острозькі мали  у володінні 99 міст, і коли стали власниками сотого, то назвали його Рівним. Ось хочу сказати, що Рівне було і столичним містом. У 1919 році – тимчасова столиця УНР (тому у місті є пам’ятник у місті Симону Петлюрі. Певно, що єдиний в Україні), під час Другої Світової війни із 20 серпня 1941 року до 2 лютого 1944 року Рівне було столицею німецького Рейхскомісаріату України. У радянський час Рівне було друге по значимості після Москви. І знаєте, чому?  У радянський час диктор радіо оголошував «в Москве ровно 12.00». Президія Верховної Ради країни назву міста Ровно мусила 11 червня 1991 року окремою постановою приводити у відповідність до українського правопису, згідно з якою місто Ровно стало іменуватися Рівне, а область — Рівненська.
 

Олесандр Булига, директор Рівненського краєзнавчого музею